Найкрасивіші рожеві озера України

Ми звикли бачити водні простори різних відтінків синього: від глибокого ультрамарину до яскравого кольору бірюзи. Складно повірити, що насичений рожевий колір  – це теж творіння безкінечно талановитої природи, а не легкої руки, керуючої пензлями у фоторедакторі.

Де шукати рожеві озера

Рожеві озера є у Австралії, Болівії, Іспанії, Азербайджані, і зовсім поруч – в Україні. У нас їх близько десятка і всі вони розташовані на півдні: Херсонська (Генічеське, Сиваш, Лемурійське, солоні озера поблизу с.Григорівка на Кінбурнському півострові),  Миколаївська (Солонець-Тузли) і Одеська області (Куяльницький лиман). Рожевий колір озера мають завдяки мікроводорості Dunaliella salina, що здатна жити у дуже солоній воді. Під дією сонця і спеки вона виробляє каротиноїди, які надають воді червоно-рожевий колір, ось чому найяскравіші віддітки озера набувають у спекотну літню погоду.

Минулого місяця я відправилась у самостійну експедицію півднем України, яка тривала 2200км і 8 днів, щоб дослідити найгарніші рожеві озера і розповісти всю правду про них.

Озеро Сиваш

Напевно всі чули про Лемурійське рожеве озеро і планують подорож туди. Однак, давайте розберемось, чи правильне уявлення складається від цієї назви.

Більшість, відправляючись на Лемурійське озеро, уявляють його величезним, з білими від солі берегами і безкраїм горизонтом. Та насправді, так виглядає сусідній Сиваш.

Лемурійське озеро – канавка 20х20м під вітрогенераторами, розташована поблизу села Григорівка. За вхід/в‘їзд місцеві жителі беруть по 50грн, натомість ви отримаєте можливість скористатися душем і поваритися в канавці ще з декількома десятками, а то і сотнями людей, придбати шашлик, сувеніри і т.д. Воно є штучною водоймою, створеною  у 70-х роках минулого століття після падіння радянського військового літака. Від удару й потужного вибуху на місці падіння утворилося невелике озеро, яке почало наповнюватися водою рожевого кольору.

Лемурійське озеро розташоване у декількох десятках метрів біля озера Сиваш, тому в інтернеті багато дезінформації і плутанини, коли за фотографії Лемурійського видають Сиваш, але це дві різні водойми.

Особисто мені не довподоби масовий туризм на невеличкій ділянці, тому я не рекомендую приїздити спеціально на Лемурійське озеро, натомість, краще відвідати саме Сиваш.

Найкращим варіантом потрапити до його рожевої краси є заїзд автомобілем через поле від села Іванівка. Тут є просторий майданчик для автомобілів і наметів, відсутня будь-яка інфраструктура, немає навіть затінку, але масштаб і горизонт, що зливається з водою і стає майже непомітним – вражає.

Солоні озера на Кінбурнському півострові

Поблизу села Геройське, що на Кінбурнському півострові, знаходиться близько 17 озер, не всі з них рожеві, але тут і до сьогодні є унікальний діючий соляний промисел методом поетапного випарювання. Саме звідси у давнину починався Чумацький Шлях.

Доїхати сюди автомобілем – завдання для справжніх героїв, адже останні 33км долаються за 1-1,5 год по надзвичайно поганій дорозі.

До самих озер потрапити також не так легко: у селі немає жодних вказівників і залишається довіряти тільки гугл мапам, якщо у вас високий позашляховик здатний не загрузнути у пісках. Рекомендую на мапі використовувати режим супутника, тоді стане зрозуміло, до якої водойми їхати. Власникам седанів і паркетників доведеться залиши авто у селі і скоритстатися послугами місцевих «гідів» по оголошенню, яких, на щастя, не мало розвішано на деревах і стовпах. Так зробила і я, зателефонувала по оголошенню «проведу на косу» і пояснила, що хочу на озера. Вже за 5 хв пан на червоній Ниві за 400 грн віз мене лісовими доріжками до найрожевішої водойми Кінбурну без власної назви, розташованої справа від озера Зміїве.

Тут є сектори (чеки), можна вільно ходити берегом і роздивлятись насипи технічної солі, зовсім немає людей, але у сукупності з надзвичайно поганою дорогою, місцина не справила на мене очікуваного ефекту. Можливо тому, що до цього я бачила інше рожеве озеро, що на мою думку є найгарнішим в Україні – Генічеське.

Генічеське рожеве озеро

На мою думку, найживописнішим рожевим озером України є Генічеське, що розташоване у с.Приозерне на Арабатській стрілці. Це солоне озеро лиманного походження, де раніше видобували сіль, тому воно розділене дерев’яними стовпчикам на сектори — чеки, між ними вільно циркулює насичений соляний розчин (ропа), з якого осідає на дно сіль. На сьогодні соляний промисел більше не працює, а з минулих часів залишилось декілька закинутих будівель вздовж берега. Водойма дуже мілка, а між чеками зручно ходити озером і влаштовувати фотосесії, проте варто бути обережним, під нестабільним шаром солі знаходиться чорний мул, можна легко провалитися, а соляна кірка подряпає шкіру.

Хоч село Приозерне – маленьке і тихе, тут немає навіть магазину, але поруч (у 4км) знаходяться відомі курорти Азовського моря: Генічеська Гірка, Щасливцеве, Стрілкове. Це означає, що інфраструктура тут розвинена, є багато готелів, ресторанів і т.д., тобто вдень можна відпочивати на морі а ввечері влаштовувати фотосесії на озері. Як наслідок, людей тут теж багато, але тільки там, куди звозять екскурсії. Я ж підкажу один секрет, як побачити водойму такою, як на цьому відео:

Після в’їзду у село не звертайте праворуч на паркувальний майданчик, а їдьте далі, через поле, до інших берегів озера. Там значно менше або зовсім немає людей, набагато красивіше вода і ніхто не заважатиме насолоджуватись краєвидом чи провести фотосесію.

З точки зору різномаїття пейзажу, тут найкраще, з усіх український рожевих озер: мальовничі краєвиди, стовпчики, без стовпчиків, ділянки з рожевою сіллю або водою і можливість усамітнитись.

Що варто памятати при відвідуванні рожевих озер

• Не робіть помилки, не приїздіть у травні, або у жовтні, або у лютому, тому що озеро не рожеве. Водорості які живуть у воді, починають виділяти каротиноїди під дією сонця і високих температур. Найкращий час для відвідання – липень і серпень, бажано не одразу після дощу.
• Може бути таке, що водойми почнуть пересихати біля берегів і доведеться йти пішки по солі до води. Тут ніколи не вгадаєш, така природа. А щоб було зручно рекомендую ходити або босим або у гумових капцях (але не ті, що на один палець, бо з великою вірогідністю вони порвуться).
• Не забудьте взяти з собою декілька пляшок з прісною водою, щоб помити ноги від солі і мулу.
• Не приїздіть до озер екскурсіями і туристичними автобусами!
  Запам’ятайте перше правило самостійного мандрівника: хочеш більше – роби не як всі. Їдь далі, дивись далі, ходи туди, куди не водять організованих туристів, адже справжня краса ніколи не буває там, де натовп людей.
• Навіть не намагайтесь під’їхати впритул до води машиною, вона загрузне у мулі, що під сіллю.
• Найкращий час для фотографій – світанок і захід сонця. Квадрокоптер мати не обовязково, вода все одно красивого кольору і з висоти людського зросту.

Коли я готувалася до подорожі, жодної подібної інформації у мережі не зустрічала, і керувалася лише логікою і перечитуванням гугл мап. На жаль, дезінформації, фейкових і переплутаних фотографій в мережі значно більше, ніж чіткого опису що, де і як, тому сподіваюсь, цей допис стане вам у пригоді.

Надихаючих мандрівок!